Зірка смерті — бойова космічна станція, оснащена енергетичною зброєю надзвичайної руйнівної сили, здатним знищувати цілі планети. Відомі одна робоча і одна недобудована версії станції.
Історія
Зірка Смерті стала запитом Галактичної Імперії на створення суперзброї, яка дозволила б контролювати Галактику. Після розробки проекту розпочали власне будівництво Першой Зірки Смерті на орбіті планети-тюрми Деспайр під керівництвом гранд-мофа Уілгуфа Таркіна та інженера Бевела Лемеліска. Проблеми з робітниками та постачанням матеріалів розтягнули будівництво на 19 років. Першою ціллю станції став Деспайр.
Альянс повстанців зумів викрасти плани Зірки Смерті та знайти її слабке місце - вентиляційні шахти двохметрового діаметру, які вели прямо до реактора станції. Під час битви на Явіні 4 пілот-повстанець Люк Скайвокер за допомогою протонних торпед знищив станцію. Будівництво Другой Зірки Смерті почалося після знищення попередньої станції під час Явiнской битви. Імператор Палпатін наполіг на відновленні бойової станції, оскільки вона була частиною складного плану по знищенню Альянсу повстанців, яке затвердило б влада Імперії у всій галактиці.
Станція будувалася на орбіті Ендора, а генератор захисного поля був розміщений на його лісистому супутнику. Моф Тиаан Джерджерод був призначений стежити за будівництвом станції. Наземні сили Повстанців забезпечили відключення енергетичного щита, що оточував працювала Зірку Смерті. Коли Альянс взяв верх в цій битві, Палпатін наказав Джерджерроду відкрити вогонь по лісовій місяці. Але флот Альянсу встиг знищити позбавлену зовнішньої захисту станцію зсередини, перш ніж Джерджеррод виконав свій наказ. Знищення Другий Зірки Смерті поклало початок падіння Галактичної Імперії.
Технічні дані
Перша Зірка Смерті мала форму сфери діаметром 120 (за іншими даними 160) кілометрів, розділену на дві "півкулі", які мали 12 зон. Також станція Складалась із 84 рівнів, кожен висотою 1428 метрів. Кожен рівень мав 357 поверхів. Також основними елементами були головний реактор і 5 вентиляційних шахт. Для пересування станція мала 2 двинуна і 2 гіперприводи, під'єднані до окремих автономних генераторів (загальна кількість -123).
У Північній півкулі перебував грозний суперлазер — головний козир станції. Він мав вигляд чаші на кілька кілометрів у ширину. Коли суперлазер активізувався, вісім окремих променів, активізуючись кристалом, проходили через труби прискорювача частинок, посилювалися кільцями і з'єднувалися в один з восьми головних променів, які, зосереджуючись в точці поза лінзи, формували один неймовірно сильний суперлазерный промінь.
Друга Зірка Смерті була значно більше своєї попередниці, досягаючи понад 900 кілометрів у діаметрі, вона була оснащена 378 досветовыми іонними двигунами і 123 гипердвигателями KDY класу 3. Також існував прототип Зірки Смертi — тестова версія першої Зірки Смерті діаметром 120 км, який був побудований в секретному імперському місці — бази «Мав».
Джерела
- Зірка смерті на Вікіпії